Нотаріальний акт — це протокол (документ), складений у присутності нотаріуса, у якому відображаються правочини на підставі заяв учасників. Це документальне оформлення правочину нотаріусом, тобто особою, уповноваженою здійснювати таку діяльність.
Складення нотаріальних актів належить до найпоширеніших нотаріальних дій. Воно регулюється положеннями § 46–55 Закону про нотаріат. На підставі заяв учасників нотаріус складає нотаріальні акти щодо договорів купівлі-продажу, договорів дарування, заповітів, договорів про встановлення або припинення сервітуту у спільній частковій власності та інших правочинів. Зазвичай такий акт складає один і той самий нотаріус, однак продовжити його складення може й інший нотаріус, місцезнаходження якого — на території Словацької Республіки.
Договори купівлі-продажу та дарування
Договори про встановлення або припинення сервітуту
Заповіти
Інші правочини
Нотаріальний акт повинен містити:
- місце, день, місяць і рік складення нотаріального акта,
- ім’я, прізвище та місцезнаходження нотаріуса,
- ім’я, прізвище, персональний ідентифікаційний номер, дату народження та адресу постійного проживання учасників, їхніх представників, свідків, довірених осіб і перекладачів,
- заяву учасників про те, що вони мають цивільну дієздатність,
- відомості про те, як було встановлено особи учасників і свідків, зокрема вид і номер чинного документа, що посвідчує особу учасника,
- якщо учасником є юридична особа — відомості про те, як було підтверджено її існування та повноваження діяти від її імені,
- зміст правочину,
- відомості про те, що після прочитання учасники схвалили акт,
- підписи учасників або їхніх представників, а якщо були залучені — також свідків, довірених осіб і перекладачів; якщо нотаріальний акт від імені юридичної особи як учасника підписує фізична особа, уповноважена діяти від її імені, вона ставить лише свій підпис,
- відбиток офіційної печатки нотаріуса та його підпис.
Усі учасники, свідки, довірені особи та перекладачі, залучені до вчинення дії, повинні підтвердити свою особу чинним офіційним документом або за допомогою двох інших свідків. Якщо нотаріус особисто знає свідків, він може не проводити цю процедуру під час складення акта. Якщо нотаріусу не вдається встановити особи присутніх, він може відмовити у складенні цього акта. Свідками не можуть бути неповнолітні, особи, які через фізичний або психічний стан не здатні давати свідчення, а також особи, які не вміють або не можуть читати чи писати.
Відповідно до § 3 п. 4 Закону про нотаріат нотаріальний акт є офіційним документом. Після складення він зберігається в нотаріуса. У певних випадках нотаріальний акт може бути виконавчим документом, що є підставою для виконання судового рішення та примусового виконання.
