Спадкування
Спадкову справу веде нотаріус як уповноважений судом судовий комісар. Спадкування можливе за законом або за заповітом, а також одночасно за обома підставами, якщо заповіт не охоплює всього майна спадкодавця. Якщо спадкодавець залишив заповіт, визначені ним спадкоємці мають перевагу перед спадкоємцями за законом.
Спадкування за законом
Спадкоємцями за законом є родичі спадкодавця, яких закон розподіляє на чотири черги, що закликаються до спадкування послідовно. Якщо ніхто з попередньої черги не успадковує майно, до спадкування закликається наступна черга.
У першій черзі спадкують діти спадкодавця та його чоловік або дружина — у рівних частках. Якщо хтось із дітей не спадкує, наприклад тому, що помер раніше за спадкодавця, його частку набувають його діти, тобто онуки спадкодавця. Однак у першій черзі чоловік або дружина не може спадкувати самостійно; якщо виникає така ситуація, спадкування відбувається за правилами другої черги.
У другій черзі спадкують чоловік або дружина, батьки спадкодавця, а також особи, які проживали з ним у спільному домогосподарстві щонайменше один рік до його смерті й у зв’язку з цим піклувалися про спільне домогосподарство або перебували на утриманні спадкодавця. Чоловік або дружина в цій черзі завжди набуває щонайменше половину спадщини. Якщо ніхто з другої черги не спадкує, до спадкування закликається третя черга, до якої належать брати й сестри спадкодавця та зазначені особи, які проживали з ним; якщо хтось із братів або сестер не спадкує, його частку набувають його діти.
Четверту чергу слід визначити точніше, ніж це іноді роблять. Відповідно до § 475a Цивільного кодексу в цій черзі у рівних частках спадкують дідусі та бабусі спадкодавця, а якщо ніхто з них не спадкує, у рівних частках спадкують їхні діти — тобто дядьки й тітки спадкодавця. Ці дві групи не спадкують одночасно: між ними існує черговість.
Якщо спадщину не набуває жоден спадкоємець, вона відповідно до § 462 Цивільного кодексу переходить до держави як так звана відумерла спадщина.
Вплив спільної сумісної власності подружжя
Якщо на момент смерті спадкодавець перебував у шлюбі, до складу спадщини входить не все спільне майно, а лише частка спадкодавця, визначена внаслідок поділу спільної сумісної власності подружжя. Отже, якщо спадкодавець володів сімейним будинком разом із дружиною, до складу спадщини входить його частка в цьому будинку, зазвичай половина. Тому поділ спільної сумісної власності є окремим етапом, що передує розподілу спадщини; інший порядок може встановлювати угода подружжя про розширення або звуження обсягу цієї спільної власності.
Форми заповіту
Закон передбачає три форми заповіту, і їх необхідно чітко розрізняти, оскільки підміна вимог до однієї форми вимогами до іншої призводить до недійсності заповіту.
Власноручний заповіт відповідно до § 476a має бути написаний і підписаний власноруч спадкодавцем. Увесь текст має бути написаний його рукою — не на друкарській машинці, не на комп’ютері й не рукою іншої особи. Для цієї форми свідки не потрібні.
Алографічний заповіт відповідно до § 476b — це заповіт, який спадкодавець не написав власноруч. Він має власноруч його підписати та в присутності двох свідків, які перебувають разом, прямо заявити, що документ містить його останню волю; свідки мають підписати заповіт. Усі три умови необхідно виконати одночасно. Крім того, закон визначає, хто не може бути свідком, — зокрема особи, які не мають цивільної дієздатності, особи, які не вміють читати або писати, та спадкоємці за заповітом.
Третя форма — заповіт у формі нотаріального акта. У кожному заповіті незалежно від форми відповідно до § 476 ч. 2 мають бути зазначені день, місяць і рік його підписання, інакше він є недійсним. Спільний заповіт кількох спадкодавців завжди є недійсним.
Саме через недотримання формальних вимог на практиці виявляється недійсною значна частина заповітів, складених без фахової допомоги. Можна поставити під сумнів справжність підпису, показання свідків і те, чи було дотримано вимоги щодо їхньої одночасної присутності; відсутність дати сама по собі спричиняє недійсність. Заповіт у формі нотаріального акта усуває ці ризики, а його зміст неможливо поставити під сумнів.
Захист нащадків і позбавлення права на спадкування
Свобода спадкодавця розпоряджатися своїм майном не є необмеженою. Відповідно до § 479 Цивільного кодексу неповнолітні нащадки мають отримати щонайменше стільки, скільки становить їхня частка у спадщині за законом, а повнолітні нащадки — щонайменше половину цієї частки. Якщо заповіт суперечить цьому правилу, він є недійсним у відповідній частині. Ідеться про відносну недійсність: заповіт вважається чинним, доки відповідний нащадок не заявить про його недійсність. Спадкоємцями, яких не можна обійти в заповіті, є виключно нащадки, а не чоловік чи дружина або батьки.
Отже, заповіт не є засобом повного усунення нащадка від спадкування. Для цього передбачено позбавлення права на спадкування відповідно до § 469a, яке можливе лише з вичерпно визначених підстав: ненадання спадкодавцю необхідної допомоги під час хвороби, у старості чи в інших серйозних випадках усупереч добрим звичаям; стійка відсутність інтересу до спадкодавця; засудження за умисний злочин до позбавлення волі на строк не менше одного року; постійне ведення невпорядкованого способу життя. У документі про позбавлення права на спадкування необхідно прямо зазначити підставу; він має відповідати тим самим формальним вимогам, що й заповіт.
Зберігання та облік заповіту
Заповіт, складений у формі нотаріального акта, обліковується в Нотаріальному центральному реєстрі заповітів відповідно до § 73c Нотаріального порядку, який веде Нотаріальна палата Словацької Республіки, та зберігається в Нотаріальному центральному реєстрі документів. Реєстр не є публічним, а відомості з нього надаються суду та нотаріусу як судовому комісару у спадковому провадженні.
Практичне значення такого обліку є надзвичайно важливим. Заповіт, про який ніхто не знає або який загублено, не буде врахований у спадковому провадженні, а волю спадкодавця не буде виконано. Облік у реєстрі усуває таку можливість: заповіт завжди буде знайдено під час провадження, його неможливо приховати, знищити чи пошкодити.
Запланована рекодифікація
Наразі спадкове право регулюється Цивільним кодексом 1964 року, положення якого в цій частині тривалий час не змінювалися. Однак на розгляді в межах законодавчого процесу перебуває проєкт нового Цивільного кодексу із запропонованою датою набрання чинності 1 липня 2027 року, який передбачає масштабні зміни у спадковому праві.
Згідно з проєктом має з’явитися спадковий договір як підстава спадкування з найвищим пріоритетом — перед заповітом і спадкуванням за законом; також передбачаються заповідальний відказ, за яким спадкодавець зобов’яже спадкоємців передати певну річ особі, яка не стає спадкоємцем, розпорядження, що покладає на спадкоємця обов’язок вчинити певні дії, та інститут управителя спадщини. Має істотно змінитися й розмір обов’язкової частки спадкоємців, яких не можна обійти в заповіті: її планують зменшити. Наразі це лише проєкт, і остаточний текст ще може змінитися в законодавчому процесі; однак про заплановані зміни варто знати, ухвалюючи рішення на тривалу перспективу.
|
Останню волю краще оформити завчасно Ми складемо заповіт у формі нотаріального акта, забезпечимо його облік і зберігання та пояснимо Вам, які наслідки матиме Ваше рішення для кожного зі спадкоємців. Ви також можете звернутися до нас, якщо спадкове провадження вже триває і Вам потрібна допомога, щоб розібратися в ньому. Нотаріальна контора Stará Vajnorská 8, Bratislava III. |
Нормативно-правові акти, цитовані у статті
Закон № 40/1964 Зб. «Цивільний кодекс» — § 40a, § 461 і наступні, § 462 (відумерла спадщина), § 469a (позбавлення права на спадкування), § 473–§ 475a (черги спадкування), § 476, § 476a, § 476b, § 476e (форми заповіту та свідки), § 479 (спадкоємці, яких не можна обійти в заповіті)
Закон № 323/1992 Зб. «Про нотаріусів і нотаріальну діяльність» (Нотаріальний порядок) — § 73c (Нотаріальний центральний реєстр заповітів)
Проєкт нового Цивільного кодексу — на розгляді в межах законодавчого процесу, запропонована дата набрання чинності — 1. 7. 2027
------------------------------
Текст підготовлено відповідно до стану законодавства на 30 вересня 2026 року. Він має інформаційний характер і не замінює юридичної консультації з конкретного питання. Актуальні ціни наведено в прейскуранті контори.
JUDr. Martin Vlha, PhD., нотаріус · Нотаріальна контора Stará Vajnorská 8, Bratislava III
