Нотаріальний акт як виконавчий документ у господарських відносинах
Правова підстава
Відповідно до § 45 ч. 2 літ. c) закону № 233/1995 Z. z. про судових виконавців та виконавчу діяльність, виконавчим документом є також нотаріальний акт, який містить юридичне зобов’язання і в якому зазначено стягувача та боржника, правову підставу, предмет і строк виконання, якщо боржник у нотаріальному акті погодився з його примусовим виконанням.
Отже, якщо боржник не виконує зобов’язання, кредитор не подає позов, а звертається безпосередньо до судового виконавця. Різниця в часі суттєва: тоді як судове провадження про стягнення коштів навіть за безспірною вимогою триває місяцями, на підставі нотаріального акта, що підлягає примусовому виконанню, виконавче провадження розпочинається відразу після виникнення прострочення.
Обов’язкові реквізити нотаріального акта
Закон визначає реквізити, за відсутності яких документ не може бути належним виконавчим документом. Це точне зазначення стягувача та боржника, визначення правової підстави зобов’язання, тобто обставини, з якої виникла вимога, визначення предмета виконання та його розміру, строку виконання, а також прямо висловлена згода боржника на примусове виконання нотаріального акта.
Судова практика послідовно вимагає, щоб зобов’язання на момент складання нотаріального акта дійсно існувало. Отже, не можна дійсно оформити нотаріальний акт щодо зобов’язання, яке виникне лише в майбутньому і зміст якого на час оформлення ще не визначено. Саме через недотримання цієї вимоги нотаріальні акти, підготовлені без урахування судової практики, не досягають мети — документ формально існує, але у виконавчому провадженні не витримує перевірки.
Особливої уваги потребує чітке визначення розміру та строку виконання. Нечітке формулювання або саме лише посилання на інший документ позбавляє нотаріальний акт, що підлягає примусовому виконанню, практичного значення, оскільки виконавець повинен мати змогу без додаткових відомостей установити з нього, що саме й коли належало виконати.
Порядок складання
Нотаріальний акт складається за особистої участі боржника, який має заявити нотаріусу про згоду на примусове виконання; при цьому нотаріус встановлює його особу. Якщо боржником є юридична особа, від її імені діє виконавчий орган; також перевіряються його повноваження діяти від імені цієї особи.
Сама дія не потребує багато часу, якщо документи підготовлено. Необхідні основний договір або інший документ, що підтверджує правову підставу зобов’язання, точні відомості про обидві сторони, а також однозначно визначені розмір і строк виконання.
Типові сфери застосування
Найчастіше цей інструмент використовують у кредитних відносинах і відносинах позики, коли кредитор прагне забезпечити можливість швидкого стягнення. Однак він так само добре працює у звичайних господарських зобов’язальних відносинах. Постачальник, який постачає товари або надає послуги з тривалим строком оплати, у такий спосіб забезпечує собі можливість у разі прострочення не чекати на результат судового провадження. Орендодавець нежитлового приміщення забезпечує сплату орендної плати й відшкодування шкоди, що виникає після припинення оренди. Учасники товариства можуть урегулювати взаємні розрахунки в разі припинення участі одного з них у товаристві. Особливо доцільно застосовувати цей інструмент під час укладення угоди про погашення вже наявного боргу частинами: боржник отримує час, а кредитор — впевненість.
Чому боржник погоджується на оформлення нотаріального акта
Під час першого знайомства з цим інструментом природно постає запитання, чому боржник погоджується на такий порядок. Відповідь практична: за свою згоду боржник щось отримує. Або йому надають те, чого інакше не надали б, або він отримує можливість погасити борг частинами замість негайного стягнення, чи вигідніші умови, оскільки кредитору не потрібно закладати ризик у ціну.
До того ж для боржника, який належно виконає своє зобов’язання, нотаріальний акт є нейтральним — ним ніколи не скористаються. Ризик, пов’язаний із ним, несе виключно той, хто не виконує зобов’язання. Саме так варто пояснювати його під час переговорів.
Межі застосування цього інструменту
Нотаріальний акт, що підлягає примусовому виконанню, прискорює початок виконавчого провадження, але не гарантує наявності в боржника коштів чи майна для виконання зобов’язання. Якщо боржник не має майна, виконавче провадження завершиться так само безрезультатно, як і після ухвалення судового рішення, — з тією різницею, що це з’ясується швидше й із меншими витратами.
Тому на практиці його поєднують із заставою. Застава визначає, за рахунок якого майна буде задоволено вимогу кредитора, а нотаріальний акт — як швидко він зможе домогтися задоволення вимоги. Застава рухомого майна, майнових вимог, підприємства або частки в товаристві вноситься до Центрального нотаріального реєстру застав, який веде Нотаріальна палата Словацької Республіки відповідно до § 73d та наступних положень Нотаріального порядку; внесення до реєстру здійснюємо одразу під час звернення.
|
Забезпечте свою вимогу до виникнення проблеми Складемо нотаріальний акт, що підлягає примусовому виконанню, проконсультуємо щодо його поєднання із заставою та одразу внесемо відомості до Центрального нотаріального реєстру застав. Зверніться до нас ще до підписання основного договору. Нотаріальна контора Stará Vajnorská 8, Bratislava III. |
Нормативно-правові акти, цитовані в статті
Закон № 233/1995 Z. z. про судових виконавців та виконавчу діяльність (Виконавчий кодекс) — § 45 ч. 2 літ. c)
Закон № 323/1992 Zb. «Нотаріальний порядок» — § 46 та наступні (нотаріальні акти), § 73d та наступні (Центральний нотаріальний реєстр застав)
Закон № 40/1964 Zb. «Цивільний кодекс» — § 151a та наступні (застава)
Текст підготовлено відповідно до законодавства, чинного станом на 11 вересня 2026 року. Він має інформаційний характер і не замінює юридичної консультації з конкретного питання. Актуальні ціни наведено в прейскуранті контори.
JUDr. Martin Vlha, PhD., нотаріус · Нотаріальна контора Stará Vajnorská 8, Bratislava III
