Спільна сумісна власність подружжя
Спільна сумісна власність виникає виключно між подружжям. Інші особи не можуть домовитися про застосування такого режиму між собою незалежно від тривалості та характеру їхнього спільного проживання. Тому партнери, які ведуть спільне господарство без укладення шлюбу, перебувають у зовсім іншому становищі щодо майнових відносин, що часто стає джерелом неприємних несподіванок, особливо в разі припинення стосунків або смерті одного з них.
Що входить до спільної сумісної власності, а що ні
Після укладення шлюбу речі, які набуває будь-хто з подружжя, належать обом спільно й без визначення часток. Щодо набутих таким чином речей частки співвласників не встановлюються; отже, не можна стверджувати, що половина речі належить одному, а друга половина — іншому з подружжя. Кожна річ у цілому належить обом.
Однак § 143 Цивільного кодексу передбачає п’ять винятків із цього правила. До спільної сумісної власності не входять речі, одержані у спадщину; речі, одержані в дар; речі, які за своєю природою призначені для особистих потреб лише одного з подружжя; речі, які за своєю природою призначені для здійснення професійної діяльності лише одним із подружжя; а також речі, повернуті відповідно до законодавства про реституцію тому з подружжя, хто володів ними до укладення шлюбу або кому їх повернули як правонаступнику первісного власника. За своєю природою до цієї власності також не входить майно, набуте до укладення шлюбу.
Два із цих винятків на практиці часто залишаються поза увагою. Інструменти, обладнання чи транспортний засіб, які використовуються виключно для професійної діяльності одного з подружжя, не входять до спільної сумісної власності, навіть якщо їх придбано за спільні кошти, — однак виникає право на відшкодування коштів, витрачених зі спільного майна.
Три допустимі зміни режиму
Від передбаченого законом режиму можна відступити за угодою подружжя, яку § 143a Цивільного кодексу допускає в трьох аспектах. Подружжя не може домовитися про те, що спільна сумісна власність у їхньому шлюбі взагалі не виникне; однак воно може врегулювати її обсяг, момент виникнення та порядок управління спільним майном.
Перший спосіб — зміна обсягу. Подружжя може розширити або звузити визначений законом обсяг, щоб включити до спільної власності речі, які інакше до неї не належали б, або, навпаки, виключити з неї речі, які належали б до неї за законом. Типовим прикладом розширення є ситуація, коли чоловік успадковує від батьків сімейний будинок: така нерухомість не входила б до спільної сумісної власності, і, якщо дружина також має стати власницею, потрібна угода про розширення її обсягу. Протилежний випадок — автомобіль, придбаний під час шлюбу за спільні заощадження, який за волею подружжя має належати лише одному з них; тоді обсяг спільної власності звужується щодо цього майна за угодою.
Згідно з усталеним тлумаченням така угода діє лише на майбутнє. Отже, вона не може стосуватися вже набутого майна: якщо подружжя під час шлюбу вже набуло нерухомість у спільну сумісну власність, воно не може згодом укласти угоду про звуження її обсягу, на підставі якої ця нерухомість стане особистою власністю одного з них. Для врегулювання прав на вже набуте майно існують інші правові механізми, насамперед поділ майна після припинення спільної сумісної власності. Слід додати, що це правило прямо не закріплено в § 143a, а випливає з його тлумачення.
Другий спосіб — зміна моменту виникнення. За законом спільна сумісна власність виникає з укладенням шлюбу; за угодою її виникнення можна відкласти до дня припинення шлюбу. Тоді протягом шлюбу кожен із подружжя набуває речі у свою особисту власність і може вільно розпоряджатися ними без згоди другого з подружжя. Однак із припиненням шлюбу — внаслідок розлучення чи смерті — усі речі, які за інших обставин належали б до спільної сумісної власності, стають її частиною та підлягають поділу.
Третій спосіб — визначення порядку управління спільним майном. Подружжя може домовитися, що управлятиме спільним майном лише разом або, навпаки, що ним управлятиме лише один із них. Цю можливість часто не беруть до уваги, хоча вона допомагає врегулювати саме ті ситуації, що на практиці призводять до спорів: хто ухвалює рішення про розпорядження майном поза межами звичайного управління та як діяти в разі незгоди.
Форма угоди
Угоди, за якими подружжя відступає від установленого законом режиму, відповідно до § 143a ч. 3 мають бути оформлені у формі нотаріального акта. Це не рекомендація, а вимога закону. Якщо цієї форми не дотримано, угода є абсолютно недійсною: вважається, що її ніколи не було укладено, режим спільної сумісної власності й надалі визначається законом, а суд враховує недійсність з власної ініціативи. Отже, угода, складена за зразком, завантаженим з інтернету, і скріплена офіційно засвідченими підписами, не має юридичної сили.
Дія щодо третіх осіб
У відносинах між подружжям угода діє без додаткових умов. Однак можливість посилатися на неї у відносинах із третіми особами обмежена: відповідно до § 143a ч. 3 in fine подружжя може посилатися на угоду щодо іншої особи лише тоді, коли цій особі відомо про угоду.
Це обмеження має виняткове практичне значення, про яке часто забувають, обмірковуючи захист майна. У словацькій правовій системі немає публічного реєстру угод про зміну режиму спільної сумісної власності, до якого міг би звернутися кредитор чи договірний партнер. Якщо Ви хочете посилатися на угоду у відносинах із банком, постачальником або іншим договірним партнером, Ви маєте довести її до їхнього відома в спосіб, який можна підтвердити, — найкраще безпосередньо під час укладення відповідного договору. Угода, яка просто зберігається серед особистих документів, не досягне своєї мети щодо третіх осіб.
Запланована рекодифікація
Майнові відносини подружжя є предметом проєкту нового Цивільного кодексу, який перебуває на розгляді в межах законодавчого процесу із запропонованою датою набрання чинності 1 липня 2027 року. Згідно з проєктом поняття «спільна сумісна власність подружжя» має бути замінено поняттям «спільне майно подружжя», яке, на відміну від чинного регулювання, охоплюватиме не лише активи, а й зобов’язання. Також розглядається можливість укладення договору про майнові відносини не тільки подружжям, а й нареченими ще до шлюбу.
Наразі це лише проєкт, остаточний зміст якого ще не визначено. Це не впливає на угоди, укладені відповідно до чинного регулювання, однак про заплановані зміни варто знати, ухвалюючи рішення на тривалу перспективу.
|
Ми оформимо угоду в належній юридичній формі Якщо Ви хочете розширити чи звузити обсяг спільної сумісної власності, відкласти її виникнення або врегулювати управління спільним майном, ми разом із Вами розглянемо, що можливо у Вашій ситуації та які це матиме наслідки — зокрема щодо кредиторів і договірних партнерів. Нотаріальна контора Stará Vajnorská 8, Bratislava III. |
Нормативно-правові акти, цитовані у статті
Закон № 40/1964 Зб. «Цивільний кодекс» — § 40 ч. 1, § 40a, § 143, § 143a ч. 1–3, § 147, § 148 і наступні, § 149 та § 150 (поділ майна)
Закон № 323/1992 Зб. «Про нотаріусів і нотаріальну діяльність» (Нотаріальний порядок) — § 46 і наступні (нотаріальні акти щодо правочинів)
Проєкт нового Цивільного кодексу — на розгляді в межах законодавчого процесу, запропонована дата набрання чинності — 1. 7. 2027
Текст підготовлено відповідно до стану законодавства на 30 вересня 2026 року. Він має інформаційний характер і не замінює юридичної консультації з конкретного питання. Актуальні ціни наведено в прейскуранті контори.
JUDr. Martin Vlha, PhD., нотаріус · Нотаріальна контора Stará Vajnorská 8, Bratislava III
